Учитель у моєму житті

Найголовнішою людиною в моєму житті був, є і буде Учитель. Хто навчив нас читати, писати, рахувати?

Учитель.

Хто прищеплює нам любов до прекрасного, до мистецтва?

Учитель.

Ми часто ходили до нього поділитися своїми думками, порадитися. І учитель ніколи не відмовить, завжди знайде час для відвертої розмови.

В нашій країні, де навчається кожна дитина, вчитель – це перша людина. Майбутнє дітей нашого народу – в руках учителя, в його золотому серці.

Зі свого свідомого віку я мріяла тільки про одну професію – професію учителя. В початкових класах у мене була дуже хороша вчителька -  Хавро Катерина Миколаївна. Вона дуже цікаво вела уроки, всі заслухувались, навіть самі непосидючі. В класі завжди була робоча, невимушена обстановка. Кожний хотів отримати гарну оцінку. І якщо у когось щось не отримувалося, то Катерина Миколаївна могла так пояснити незрозуміле, що учень відразу ж казав: «Це ж так просто». З того часу у мене з’явилася мрія – стати вчителем. Мені теж хотілось вчити дітей, знаходити шлях до їхніх сердець. Хотілося знати: про що вони думають, що люблять, допомагати їм у тяжкі хвилини.

Вчитель повинен вміти все, все повинен встигати, завжди повинен бути прикладом своїм учням.

«Вчитель – не тільки учитель, але й учень. Вчитель віддає свою енергію, кров, все, що у нього є цінного, своїм учням, народу. Вчитель, з одного боку, віддає, а з іншого, як губка, вбирає в себе, бере все краще від людей, життя, науки і це краще знову віддає дітям».

Ми ніколи не повинні забувати своїх вчителів. Повинні намагатися бути схожими на них.

Я понесу в своєму серці образи дорогих мені вчителів. Я і мої однокласники ніколи не забудемо стежку до будинку нашого класного керівника – Шевчук Любов Іванівни. Це людина, яка заслуговує право називатися Вчителем. Це людина, яка зробила для нас дуже багато – для класу і для кожного особисто. Це вчитель, який уміла робити все, на все знаходила час. Писати статті в газету, приймати участь в суспільному житті, вести гурток юннатів, закласти дендропарк, співати в хорі і при цьому мати сім’ю, двох дітей.

Професія вчителя важка, але водночас і почесна, благородна.

Я пам’ятатиму вас завжди: Рибчук Галина Григорівна та Федір Михайлович,

Случак Віра Павліва, Загинайченко Ніна Іванівна, Шайнога Галина Федорівна.

Спасибі вам за вашу доброту, терпіння, турботу, розуміння. Щиро бажаю вам здоров’я, радості, благополуччя, гідної заробітної плати, хороших учнів, добра, теплоти і удачі!

Ірина Алєйнік, учитель Новогригорівської ЗОШ І-ІІ ступенів